Волинянин Ростислав Кушнірук – один із тих, хто був політично репресованим.
Про це інформує Суспільне Волині.
Народився чоловік у селі Княгининок під Луцьком. Тоді воно мало назву «Німецьке». Коли розпочалася війна йому було 9 років.
«Я прокинувся від великих вибухів, розплющив очі…Що є таке, дощу немає, хмар немає… війна… бомблять Луцьк і аеродром. Страшенно артилерія б’є, батько скерував нас у мурований льох із сусідами…», — розповідає член братства ОУН-УПА Ростислав Кушнірук.
Він каже, що через два роки від початку війни – долучився до української повстанської армії. Його сім’я зазнала репресій від радянської влади.
Коли розпочалася війна, говорить волинянин, — у його селі зраділи:
«Чекали, усі чекали війни. Бо то було спасіння від «червоного терору»: що не день, то облави, арешти. А ви б як поступали? Тоді було три дороги: втеча за кордон, підпілля і в тюрму», — продовжує розповідь Ростислав Кушнірук.
Сім’ю чоловіка депортували з рідної домівки 1944-го року в Росію на спецпоселення. Через 14 років родину реабілітували. Волинянин розповідає, що повернувшись додому,- продовжив боротьбу. Цього разу силою слова та пісні: у 1989-му створив народну аматорську хорову капелу «Посвіт». Із однодумцями вони виконували народні, стрілецькі, повстанські пісні та тоді ще заборонений Гімн України.
«Коли, навіть, боялися слухати колядки, то «Посвіт» уже співав. Я не оглядався, а мої колеги питали коли мене будуть хапати НКВдисти. Їх давно немає, а я ще клигаю, Богу дякувати. То другий етап моєї боротьби», — каже Ростислав Кушнірук.
