Родина з Нововолинська заснувала власний квітковий бізнес та тішить волинян пахучими шедеврами.
Про це пише Слово правди.
Мав бути салон краси
У Нововолинську мали приміщення, хотіли зробити там, як каже власниця «Салону квітів» Надія Мартиненко, «щось таке вау!» Кума і близька подруга була хорошим майстром з чудовою репутацією і купою постійних клієнтів, тож салон краси, у якому сама Надя збиралась стати адміністратором, за усіма прогнозами, мав їм вдатися. Чоловік готував документи, займався проводками-витяжками, на робочих місцях уже висіли дзеркала, були замовлені солярій і мийка для волосся. Ось-ось мали відкритись, та подруга на початку жовтня раптом… померла. Ні, знали, що хвора на рак, але позитивна динаміка в лікуванні таки давала надію на життя.
Стрес і депресія, розпач. Втрата близької людини на певний час скувала руки. Справу заморозили. Надя – якраз вдруге вагітна. Довго не знали, куди їм із тим приміщенням і нездійсненими планами.
Та народилась дочка Домініка, весна саме вступала у свої права. І ось 8 березня Надя разом з обома своїми дівчатками вирушила в похід містом у пошуках гарного букету для найкращої подруги. За дві години, каже, не знайшла жодної квітки, яку б хотіла подарувати. Ні вибору квітів, ні цікавого їх оформлення. Її це вразило. Поверталась додому з уже готовим рішенням. Прийшла і заявила чоловікові, що тепер займатимуться квітами, адже «це шанс, що це у місті буде вперше, і вони це зроблять».
На одному кущі – 15 сортів бузку
Саме та подруга, якій шукала букет, знайшла для них курси флористики у Луцьку. І вони з чоловіком і маленькою грудною доцею, якій було три-чотири тижні, більше місяця, щодня, їздили у Луцьк.
Так, її чоловік Віктор Мартиненко теж флорист. Хоч знають його передусім як священника, відомого особливою, сміливою позицією у житті тоді ще церкви МП, до якої донедавна належав. Після отримання об’єднаною українською церквою томосу служить в ПЦУ.
Саму ж Надію чимало хто знав як співачку. Здобуваючи в університеті музичну освіту, співала у відомому луцькому колективі «НотаНео». Продовжувала їздити з Нововолинська на репетиції і виступи вже й мамою двох дівчаток, але після народження сина Веніаміна на сцену більше не вийшла.
По суті, у букетної історії було і давнє підґрунтя. «У мого чоловіка дуже велика любов до всього, що вирощується на землі», – розповідає Надія про сад і великий город, який мають у селі: їхній дачі уже 15 років, літо люблять проводити саме там. Виявляється, у їхньому садку є кущ, на якому 15 сортів бузку – щороку Віктор прищеплює по кілька гілочок. Він також любить з різних усюд замовляти по кілька насінин чи цибулин нових квіток, аби дружина «мала ексклюзив», усе це у них родить і розвивається.
Мають невеличку плантацію з гортензіями, цікаві сорти лаванди, лілії, альстромерії, еустоми, духмяного горошку. «Коли дозріває наша квітка, мені класно, бо завжди свіженьке зрізаю потрошки. Це дуже допомагає, збагачує асортимент», – розповідає закохана у красу Надя.
Поєднували непоєднуване
Але коли вісім років тому починали, української квітки не використовували. Постачали їм хороший, часто екзотичний, товар з Еквадору чи Голландії. Причому на той час, стверджує Надя, гуртівні у Луцьку були навіть кращими, ніж у Львові.
Відкрились 4 березня, рівно за рік після народження ідеї про квітковий бізнес. До жіночого свята лишались лічені дні, і навіть не усвідомлювали, в який круговорот відразу потраплять. Відкрились на проспекті Перемоги, на окраїні міста, але були особливими і незвичними – тому клієнтів знайшли багато. На той час інші квіткарі продавали троянди у целофані чи з пластиковою стрічкою, або ж кожну квітку «реснічкою» запаковували, блискітками посипали. А Мартиненки запропонували природну упаковку: папір, тканину, флізелін, оксамит, різні мережива. Модно було, та й зараз також, просто підбити букет листям, щоб виглядав природно. Ніколи у салоні не було фарбованої квітки, навіть коли люди просили, Надя на це не йшла.
Залежно від сезону, ходили в ліс і збирали шишки, жолуді, кору дерев, мох. Для пасхальних композицій ішли лоза, пір’я, весняні котики. Якісь бубочки на кущах живоплоту чи щось інше цікаве Надія побачить – зріже. Тут мох, а тут золота нитка зі звичайного, але гарного паперу – і ось поєднання непоєднуваного, за що чіпляється око і що дає незбитість і новизну.
Не букет, а витвір мистецтва
Якось задумалась: роблять же букет із 101 троянди, а чому не зробити величезний комбінований мегабукет? І зайнялась цим. Причому не знаю, що більше тут спрацювало: знання із флористики чи природний хист. У її композиціях стільки яскравої емоції, водночас і гармонії, що це можна рівняти з полотнами імпресіоністів. Такий собі Клод Моне у флористиці.
Надія має певний впізнаваний стиль, свій почерк, якому зраджувати не хоче. До кожної композиції підходить креативно, любить спілкуватись із клієнтами, і не раз той, хто прийшов за однією трояндою, може вийти із салону з букетом. Дехто незадоволений високою ціною. «Але ж це не букет, це витвір мистецтва, він не може бути дешевий», – Наді доводиться і це пояснювати. Ціна на її квіти коливається від 350 до 3000 гривень. «Ну не можу я зробити букет за 150 гривень!» – стверджує і ділиться, що на роботу у неї деколи іде і три хвилини, і 15, а буває, що і півтори години. Причому, додає, що великі композиції вдаються швидше, бо там не обмежена в бюджеті, може фантазію відпустити на повну і швидко підібрати складники.
Розповідає, що як тільки відчиняються двері – вже відчуває, на що людина розраховує і що їй можна запропонувати. За якихось півтори хвилини розпитувань, для кого квіти (до речі, каже, дуже модно дарувати квіти хлопцям), малює в уяві образ, оглядає товар – і вперед! «Звичайно, люди за малі гроші деколи хочуть шикарного результату. Може, і краще було б відійти від своїх принципів, взяти дешевшу квітку чи упаковку. Але не хочеться», – пояснює, чому тримається виробленого в собі стержня.
Колись переживала, якщо хтось ображав дріб’язковими претензіями. Були і сльози, і руки опускались, бо старалась, вкладала у квіти душу. Та з плином часу Надя навчилась на неприємні й несправедливі закиди не реагувати, бо все більш впевнена у собі, у своїй квітці і своїй роботі.
До клієнтів – з любов’ю і довірою
Щоразу хвилюється, коли віддає готовий букет, бо хоче, щоб клієнт був задоволений на 150%. Є беземоційні люди. «Не було емоцій – і в мене настрій падає трошки. Та радію, коли через два-три дні скидають фото і дякують. Дехто хвалиться, що квіти стоять дуже довго. Звичайно, важливо, з якими думками їх подаровано. Технічно ж важливі й умови зберігання». Є постійні клієнти у Нововолинську, Володимирі, замовляють і в Луцьк. Везуть квіти на урочистості у Київ, Житомир, Хмельницький, у Львів в аеропорт. Надя навіть відра свої дає прямо з водою чи ящики, щоб добре довезли. Люди дивуються, що довіряє. Весь інвентар повертають.
Вона також забезпечує доставку квітів для клієнтів з-за кордону, які тут хочуть привітати коханих чи рідних, приміром, в Іваничах, Любомлі чи Устилузі або ближніх селах. Найчастіше зв’язуються через вайбер чи інший месенджер. «І питання номер один для багатьох – як скинути кошти. А для мене питання номер один – як зробити продукт належної якості. Деколи наш кур’єр доставляє квіти до адресата раніше, ніж замовник їх оплачує. І знову дивуються, як так довіряю? А я відповідаю: «Раз замовляєте квіти, значить, у вас багата душа, є елементарне виховання, маєте благі наміри і отож не підете на те, щоб надурити на 300 чи 500 гривень». Але на 8 Березня чи на Валентина навіть фізично неможливо проконтролювати всі проплати. Лише потім, підбиваючи підсумки, Надя бачить, що дехто скидає навіть більше – на шоколадки, чай, сюрпризи. Вона і сама любить постійним клієнтам додавати в доставку якісь компліменти від себе, наприклад, цукерки.
Сімейний бізнес обіцяє квітнути
Колись одночасно три її учениці пішли у декрет. І Надіїна мама, що досі боялась і доторкнутись до такого вишуканого заняття дочки, мусила стати їй на допомогу. І ось тепер і в неї виходять шикарні композиції. Обидві доці Мартиненків також цікавляться справою. Перші роботи вони виконували, коли Марті було чотири, а Домініці – рік. Завжди готовий допомогти і чоловік, уміє підтримати, коли часом руки таки опускаються. Отже, родинна справа, квіткову марку якої Надія Мартиненко так високо тримає, має усі шанси квітнути й далі.
