Старовижівська лікарка, яка живе в Іспанії, розповіла, як борються з коронавірусом у цій країні.
У Світлани Кузьмич (дівоче прізвище Дунець) з дитинства душа лежала до природничих наук. Полюбляла вивчати хімію та біологію, тож після закінчення загальноосвітньої школи у Старій Гуті вирішила стати лікарем. Поступила в Івано-Франківській медичний університет. Здобувши омріяний фах, проходила інтернатуру у Луцьку. Далі повернулась додому і працювала сімейним лікарем у Дубечненській амбулаторії, – пише Район.СтараВижівка.
Зараз Світлана перебуває у відпустці по догляду за дитиною і живе в Іспанії.
«Уже 18 років, як тут працюють мої батьки. Родом ми з Мокрого, а мій чоловік – з Дубечного. П’ять років тому він також вирушив в Іспанію. Згодом і я з донькою Настею поїхала до своїх рідних. А вісім місяців тому у нас з Андрієм народилась Мартуся», – каже молода мама.
Волиняни мешкають на півдні країни у провінції Кадіс, що знаходиться в автономній громаді Андалусія. Вона стала однією із тих територій, де кількість уражених коронавірусом найвища. Так, за інформацією іспанських газет, станом на 22 березня в Андалусії було зафіксовано 1725 випадків захворювання. Надалі ситуація в країні ще більш загострилася. Протягом 27 березня в Іспанії померли 832 людини. Хвороба у ній поширюється навіть швидше і ширше, як в Італії. Загалом станом на 29 березня в країні від небезпечної інфекції померли вже 5 тисяч 982 особи, кількість заражених зросла до 73 тисяч 235 осіб.
«Перший випадок захворювання в материковій частині Іспанії був зареєстрований 26 лютого. Карантин в країні був запроваджений з 14 березня, тобто на два дні пізніше, як в Україні, і мав діяти до 29 березня. Але зараз його вже продовжили ще на два тижні – до 11 квітня.Багато людей, особливо молодь, до останнього скептично сприймали поради медиків, сміялись з різних обмежень і не сприймали інформацію про хворобу серйозно. На сьогодні ситуація докорінно змінилась, бо все виявилось набагато серйозніше, як ми собі могли уявити. Зараз 90 відсотків населення в Іспанії сидять по домівках, не виходячи на вулицю. Працюють тільки продуктові магазини, аптеки, все решта зачинено на невизначений термін. Людина має право вийти за ліками, і то найближчу до свого дому, вигуляти собаку на своїй вулиці. Поліція патрулюює вулиці вдень і вночі, для допомоги їй підключена армія», – розповідає Світлана.
За словами Світлана Кузьмич, з перших днів іспанські продуктові магазини були напівпорожні, як і в багатьох інших країнах, з полиць зник туалетний папір. Люди скуповували усе як для потопу чи кінця світу. Але це був початковий хаос і паніка. Зараз ажіотаж впав, магазини постійно постачають товар, можливість купити продукти є кожен день.
Громадський транспорт функціонує, але обмежили його кількість, кратність виїзду. В автобусах введені суворі правила. Бонус від влади – нещодавно проїзд у них став безкоштовним. Роботодавці повинні виплатити зарплати своїм працівникам, навіть якщо ті не працюють. Уряд обіцяє компенсації за матеріальні втрати внаслідок режиму.
«Іспанці з балконів щодня аплодують медичним працівникам та представникам інших служб, які стримують поширення вірусу і допомагають у його подоланні. Це такий жест підтримки й висловлення подяки. А кілька днів тому поліція на автомобілях включала сирену і таким чином висловлювала подяку простому населенню за те, що залишаються по домівках. Відпочивати набридає. Ми з чоловіком і доньками виходимо погуляти на просторий дах нашого будинку. Я ніколи не могла подумати,що сидіти вдома і нікуди зовсім не виходити так тяжко», – каже Світлана.
Коли хтось не дотримується режиму надзвичайного стану, без потреби виходить на вулицю, збирається групою осіб, відходить далеко від дому, виїжджає з міста, перебуває в автомобілі не один, накладаються великі штрафи – від 100 євро до 30 тисяч. Ці санкції – не порожні слова і їх відчули на собі дуже багато людей.
«Мої іспанські колеги просять без потреби до них не звертатись. Якщо у когось виникають симптоми коронавірусу, надають вказівки за телефоном. Виходячи на вулиці, усі одягають маски, шарфи, резинові рукавиці і навіть кульки – хто що може. Але масок, дезрозчинів в аптеках немає. Зважаючи на на стрімкий ріст захворюваності, лікарні в Іспанії колапсовані. Це не означає, що коронавірус – дуже страшна і смертельна хвороба. Це звичайний респіраторний вірус, але з дуже великою контагіозністю. І чим більше хворих, тим вчасно і в повному обсязі надати медичну допомогу стає нереально. У великих містах і у столиці стаціонари заповнені, медперсоналу не вистачає, апаратів штучної вентиляції також», – розповідає лікарка.
Світлана Кузьмич не приховує, що з українським дипломом має намір пройти спеціалізацію в Іспанії, щоб потім влаштуватись лікарем там. У приватних закладах охорони здоров’я це можна зробити й з нашим документом про освіту, але працювати в державних значно престижніше. Проте це все плани на майбутнє, бо зараз головне пережити нинішню ситуацію.
«Вона нагадує якийсь сон. Взагалі здається, що це все відбувається в паралельній реальності і не з нами. Коронавірус розповсюджується такими швидкими темпами тому, що, на мою думку, карантинні заходи не були введені вчасно і усі одразу легковажно ставились до загрози, жартували і нехтували елементарними правилами. Не дай, Боже, щоб усе це повторилось в Україні. Згадуючи ситуацію з обладнанням у нас, нам залишиться надіятись, мабуть, лише на Нього. Отож прошу усіх в Україні бути свідомими і залишатись вдома, дотримуватись правил карантину. Нема нічого важливішого за здоров’я ваше і ваших близьких. Думайте не лише за себе, а й за тих, хто поруч», – ділиться враженнями Світлана.
«Окремо хочу сказати кілька слів про людей, які наразі повертаються в Україну з закордону, нехай то не буде Іспанія, Італія, чи та ж Польща. Інкубаційний період в коронавірусу близько 14 днів. Ви не знаєте і не можете бути впевнені, заражені чи ні, і не здогадуєтесь, де могли підхопити вірус. Тому побудьте після приїзду два тижні вдома, не наражайте на небезпеку близьких, сусідів, земляків. Боюсь подумати, чим нехтування цими правилами захисту і умовами карантину може закінчитись в Україні. Зупинити хворобу нам під силу лише разом. А тоді в усіх нас буде можливість подивитися на світ по-новому і повернутися до нормального життя», – застерігає лікарка.
