Віра Гнатюк із села Тур Ратнівського району все життя прожила попід самим лісом. Знає тут чи не кожне деревце і травинку. «Вона як піде в ліс, то й грибів найбільше принесе, і суниць. Ніхто стільки не возьме, як наша Віра», – розказують місцеві люди, сміючись. Навіть взимку Віру Іванівну можна не застати у хаті – ходить збирати зілля.
У хаті баби Віри пахне лісовими травами – жінка якраз їх перебирає. Брусничник, зимолюбка, ведмежі вушка, — пише Вісник.
– У роду ніяких травників і знахарів не було, – розповідає. – Я ж коло лісу все життя живу і бачу, де що росте. Жінки, які торгують травами, почали мені розказувати, що їм треба, я їм і збираю.
У лісі біля Тура ростуть особливо цінні рослини, які вже мало де можна назбирати. Змінюється клімат, пропадають трави.
– От зимолюбку у мене часто заказують. Її п’ють при цукровому діабеті, проблемах зі шлунком. Рвати треба знати як. Якщо всю забрати – більше не виросте. Навіть якщо корінь оставити. Треба половину вирвати, іншу – покинути. Тоді ще прийдеш і вирвеш. Росте у нашому лісі зеленець. Дуже рідко його де можна назбирати. Сильне зело, розчиняє каміння у нирках. Але його треба дуже обережно пити, бо зуби може покришити. А за борову матку, яку я до Львова відправляла, дзвонила тамтешня травниця і казала, що приходили багато жінок і дякували, що завагітніли. Пильцу збираю із сосни, туберкульоз нею лікують. А опіки всякі нічим так не вилікуєш, як дерезою.
Віра Іванівна каже, що нині стає рідкістю таке зілля, як ведмежі вушка. Зовсім пропала з лісу так звана «чоловіча» трава грушанка.
– Вже года два як немає. Літо було сухе. Тоді й «жіноча» борова матка стала пропадати. Але та хутко відновилася, а грушанка – нє, – бідкається Віра Іванівна.
Збирає вона трави не тільки влітку, а й взимку.
– Є такі, що їднакові у будь-яку пору, – розказує. – Ведмежі вушка, зимолюбку і борову матку літом й не дуже збереш, бо чорніють, висушити важко. За ними лучше йти пізньої осені, а то й зимою. Аби снігу не було. Теперішня ж зима добра для збирання трав.
Звісно, я поцікавилася, чим жінка сама лікується.
– Як яку хворь, – хитро всміхається. – Від кашлю п’ю тільки ісландський мох. Помагає. А від тиску лікують тільки таблетки. Кажуть, клюква його понижує. Скільки я її з’їла! У мене ж бочки тої ягоди стоять! А помагають тільки таблетки. А от було каміння у жовчному, казали – суниці треба багато їсти. Я цього літа їх їла, скілько могла. Навіть не заморожувала, цукром пересипала і до саменької осені щодень мала що в рота покласти. Недавно на УЗІ була – нема каменів. Врач каже, що бути такого не може.
