У Волинській області в селі Мукошин Любешівського району живе наймініатюрніша родина в Україні – Симоновичі.
Про це інформує «Високий замок».
Дружина – Надія Симонович і чоловік – Микола Симонович. У звичайних здорових батьків п’ятеро з восьми дітей з’явилися на світ з рідкісною хворобою. Діагноз – «гіпофізарний нанізм» (захворювання, пов’язане з порушенням вироблення в організмі гормону росту).
Медики пояснили, що захворювання є генетичним. Тато і мама мали однакову проблему. При цьому шанс народити здорове маля у них був 75%!
Жінка розповідає, що вони з чоловіком з одного села, спочатку ходили в одну школу, а пізніше одружилися. Микола тоді робив трактористом у колгоспі, а Надія ходила на ланку.
Скоро у них народилася перша дитинка – дівчинка Людмила. Через два роки народився син Коля, ще через два – Володя, за ними – донечка Марійка. Тоді батьки зрозуміли, що найстарша Людочка не так, як треба, росте. Так почалося їхнє родинне ходіння по муках – поневіряння по лікарнях.
Клопоту додалося, коли Симоновичі зрозуміли, що і менші сини та донечка не ростуть. Хоч усі малята народилися богатирями – вагою понад чотири кілограми та зростом більш ніж півметра. З острахом батьки спостерігали, як розвивається їхній п’ятий син Іван. І з полегшенням зітхнули, коли він перегнав старших. Коли уже переріс батька, його старші брати-сестри лише подолали метрову позначку.
Такий діагноз має і шоста дитина Симоновичів – син Сашко. А от наступні двоє, Толик та Наталя, здорові.
«У той час, коли здорові діти підростають на сантиметр-півтора за місяць, ми підростали на сантиметр за рік», – розповідає Марійка Симонович, яка здобула медичну освіту у Ківерцівському медичному училищі.
Марійка розповідає, коли закінчувала школу, мала усього 1 метр 19 сантиметрів зросту.
Навчаючись у Луцьку медичні працівники посприяли, аби дівчина разом з молодшим братом Сашком потрапили у благодійну програму – їм безкоштовно виділили гормони росту виробництва відомої фармацевтичної фірми з Данії.
Після цього курсу лікування опікуватися дітками з Волині анонімно взялася пані з Києва. Вона власним коштом надсилала у Мукошин такий важливий для Симоновичів гормон росту.
Марійка ділиться, що їхнє лікування було дуже дороге, у межах тисячі доларів. Знаємо, що у тієї жіночки теж є дитинка, як ми. Нас вона лікувала десь півтора року.
Також гормонами росту, отриманими для своєї дитини, ділилася з Симоновичами жіночка з Камінь-Каширського району. Це були ліки українського виробництва. Та вітчизняні препарати, переконалися на собі Марійка та Саша, не давали такого доброго ефекту, як закордонні. Частину гормонів вони також отримували за програмою Чорнобильського фонду. Ліків бракувало. Тоді брат з сестрою кожну дозу ділили на двох. Завдяки такому лікуванню Марійці вдалося дорости до 1 метра 53 сантиметрів!
Рік тому родина пережила втрату – смерть батька. Чоловічу важку роботу на себе перебрав Коля. Хоч має трохи більше як 1 метр 20 сантиметрів зросту, та всьому старається дати раду.
Та загалом на життя Симоновичі не скаржаться. Сьогодні для них головне – триматися разом.
Додамо, Надія Іванівна з великим теплом та ніжністю розповідає про усіх своїх дітей – «великих» і «маленьких». Жінка гордиться, що Толя живим повернувся з АТО, що він, Іванко та Наталя мають сім’ї, тішать її внуками. Хвалить мама Люду, яка заквітчала дім вишивкою та кущовими трояндами, Колю, без якого в господарстві як без рук, Марійку, яка працює у фізіотерапевтичному відділенні Любешівської лікарні. Не забуває розповісти про Володю, завдяки якому на столі завше є рибка, бо він затятий рибалка, і про свого Сашка.
З гордістю кажуть Симоновичі: зріст – це здоров’я, сила. Але головне не це. Головне, що вони – дружні! У цьому їхня сила.
