Ворота луцького зоопарку вже третій день відчинені для відвідувачів, тварини заново звикають до гостей, знайомляться з новими мешканцями і насолоджуються весною. Почали працювати у зоопарку на наступний день після послаблення карантину, 12 травня. Однак, зважаючи на похмуру і прохолодну погоду, в перший день посткарантинної роботи там побувало всього 10 гостей. Наступного дня вже значно більше, тож у зоо сподіваються, що весна таки буде більше тішити сонячними і теплими днями.
Директорка зоопарку Людмила Денисенко переконує, що відкриватися вони були готові у будь-який момент і з нетерпінням чекали на час, коли їм дозволять працювати. «Зоопарк – це живий організм, що потребує постійної уваги і догляду, тож внутрішня робота не зупинялася й на день, ніхто ж не хотів би побачити голодних і нещасних тваринок після виходу з карантину. Вдячна, перш за все, працівникам, які тримали процес роботи на звичному високому рівні», – розповідає директорка.
Усміхнена і щаслива, що нарешті все стає на свої місця, вона охоче розповідає про новинки свого зоопарку. Поруч із нею – вірна подруга і ще одна господарка – Дора. «Вона завжди тут зі мною, ладнає зі всіма, ходить із тваринами іншими, а взагалі, я вперше даю інтерв’ю із собакою», – жартує Людмила Петрівна.
«Коли оголосили карантин, то першою емоцією був шок»
Зоопарк — заклад сезонний, усі розуміють, що взимку тут дуже мало відвідувачів та й більшість тваринок будуть у сплячці або ж ховатимуться в будиночках, а жити ж за щось потрібно…
«Коли оголосили карантин, то першою емоцією був шок. Завжди чекаємо весни, адже це – найкращі місяці для відвідування зоопарку, який також має фінансові зобов’язання. Потрібно платити за харчі, які ми закуповували на зиму цього року, оплачувати комунальні послуги та щоденну доставку продуктів. Усе це не зупинилося навіть під час карантину», – говорить Людмила Денисенко.
Перш за все, тут мусили продумувати, як перелаштувати роботу на новий та не зовсім звичний лад, адже працівники зоопарку не могли просто так кинути напризволяще своїх підопічних. «Зоопарк – не музей і не бібліотека, це – живий організм, який потребує щоденного догляду і контролю», – наголошує пані Людмила і каже, що за ці 2 місяці карантину зоопарк втратив приблизно чотириста тисяч гривень.
Тішиться, що її працівники дуже відповідально поставилися до ситуації, тож на теренах зоопарку не було жодного випадку чи принаймні підозри на хворобу, усі дотримувалися необхідних вимог і берегли себе та тварин.
Людмила Денисенко каже, що під час карантину були й свої плюси, бо впродовж двох тижнів тваринки і наглядачі кайфували. Перші мали змогу побути в тиші, а працівники знали, що зоопарк – зачинений, ніхто не буде сунути руки в клітки, годувати тварин тим, чим не можна. Звірі почувалися вільніше, понароджували малюків і їх ніхто в цей період не турбував.
До того ж, ще до початку карантину в зоопарк встигли привезти двох новеньких мешканців – генету і макаку лапундера. Адаптаційний період у них минув на найвищому рівні. Під час карантину вони призвичаювалися до своїх наглядачів, наглядачі ж вивчали вподобання нових підопічних, поки ті сиділи на ізоляції.
Плямиста генета – це нічна тваринка, зовні трішки схожа на кішку чи невеличку пантеру. Призвичаюється до нового місця проживання, але поки на люди не виходить.
Другий новий мешканець – свинохвостий макак або ж макак лапундер – хлопчик, приїхав до луцького зоопарку із цирку.
«Дуже приємно, що сама дресирувальниця знайшла наш луцький зоопарк і обрала його, аби віддати свою тваринку під опіку у зв’язку з тим, що в Україні скасували вистави із тваринами, тому їх потрібно кудись прилаштовувати до нових домівок. А так, як у нас вже був вольєр та мешкають дві самочки такого виду – мама і доця, то він ідеально вписався у компанію. Звісно, була притирка, десь і сварилися, і з’ясовували стосунки, виборювали «пальму першості» зі старою самкою, яка хотіла керувати новим зятем, але все стало на свої місця», – розповідає Людмила Петрівна.
Зазначає, що щороку в зоопарку будують від трьох до шести нових вольєрів чи павільйонів. До карантину будівництво трьох тривало, але на деякий період роботи призупинили, тож після послаблення умов готові продовжити і вже навіть встигли один завершити, там поселили єнотовидних собак.
«Насамперед, ми працюємо для тварин, у другу чергу – вже для людей, аби показати, як потрібно ставитися до живої природи і чому необхідно її берегти. Відвідувачі у нас навіть можуть побачити і скалічених тваринок, 20 таких лелек на водоймі живе, усіх принесли люди, в когось – крило, в когось – лапа пошкоджені. До речі, є й 4 абсолютно здорових птахи, вони можуть літати, але де б вони не були, усе одно повертаються до нас, тут вже звикли, тут – їхній дім», – розповідає директорка.
Людмила Денисенко називає себе мамою для всіх цих тваринок і каже, що вони за нею надзвичайно сумують, коли та їде кудись у відпустку, тож у першу чергу завжди біжить сюди, а не до людей.
Далі проводить екскурсію обійстями і знайомить зі своїми «дітьми».
Прогулянка розпочинається із вольєрів з тваринками копитного ряду – кіньми, оленями благородними, ламами, антилопами та ланями.
«Ми намагаємося розміщувати тваринок тематично, ближче з одного виду, аби люди могли навіть порівняти два вольєри і тих самих тварин», – розповідає Людмила Денисенко.
Далі для відвідувачів відривається неймовірний краєвид із двома озерами, де мешкають водоплаваючі птахи. Усі вони – на відкритій території, на водоймах і це – своєрідна родзинка парку. Там є білі лебеді, чорні лебеді, пелікани і журавель сірий.
«На жаль, останній вже не зможе повернутися до природного середовища, адже в нього – ампутоване крило. Нам його привезли травмованим, заплутався в рибальських сітях. Вилікували і лишили жити в себе. Тваринка дуже гарно перезимувала з пеліканами, призвичаїлася і спокійно мешкає на водоймі», – говорить директорка зоопарку.
Наступне за курсом – «царство приматів», де є і свинохвості макаки і зелені мартишки і капуцини плакси. За приматами розмістилися хижаки: тигри, леви, вовки, лисиці. Є також два види страусів: найбільший страус – африканський та Ему. Із хижих птахів є пара червонокнижних орланів білохвостих, є вухаті сови, звичайні сови і боревітри. Цікавий факт, що боревітри у природі мешкають неводалік, розмістилися в мурах Луцького замку, тому пташенятами їх дуже часто приносять до зоопарку, коли ті випадають із гнізд.
Людмила Денисенко каже, що навіть днями декілька боревітрів, які вже достатньо підросли, випустять назад. Для них це – безпечно, тож якщо птах здоровий, для нього обирають свободу.
Наразі тимчасово закрите «Лев’яче містечко» за усіма правилами дотримання карантину. На жаль, приміщення з тваринами нині поки для відвідувачів – недоступне.
З приємністю у луцькому зоо можуть похизуватися також круками, не усіма тими чорними галками, які є в Луцьку, натомість тут живуть великі і дорослі особини, що цьогоріч навіть порадували пташенятами.
«Вони дуже розумні і комунікабельні, наслідують звуки, що чують. Під час карантину ми могли насолоджуватися відтворенням звук папуг ар, людей, звуки дятла. Також цікаво, що до них завжди прилітає крук, що живе на природі. Він сідає на тополю і перегукується із птахами у вольєрі», – розповідає директорка.
Дорогою заходимо до приміщення, де для тваринок саме готують обід, виявляється, це – ще той процес і кожен з мешканців зоопарку – вибагливий гурман, який має свої вподобання і особливі звички.
Пані Тетяна, що саме розкладала листя салату на чергову порцію, розповідає, що тваринам не можна просто так накидати все в тарілку, потрібно гарно розкласти, аби продукти було видно, красиво нарізати і зважати на те, аби найсмачніше лишити під низом, щоб помідори та яблука, які люблять не так сильно, маленькі друзі також подоїдали.
«Тваринки ж теж люблять, коли воно все гарно викладене. Є пріоритети, що потрібно і як розкладати. От черепахи люблять салати, тому ми їх під низ кладемо, папугам без різниці, щ смачне, то вони у будь-якому разі вигребуть, а наприклад мангабеї – примати, вони взагалі не їдять бананів, от не люблять, там парочка живе і обоє не їдять, натомість дуже люблять варене м’ясо. От зелені мартишки дуже люблять красти сире м’ясо у носух, вони його не їдять, обсмокчуть і покинуть, але ж сам процес їм подобається», – розповідає пані Тетяна.
Станом на сьогодні у зоопарку є 5 відділів із тваринками, на кожному з них – 4 доглядальники (кіпери), загалом же у зоопарку працює 48 людей. Із настанням сезону роботи побільшає, тож штат планують розширювати до 55 – 57-ми. Основна вимога для претендентів на роботу – любов до тварин, тож Людмила Денисенко переконує, що вони відкриті до нових людей, але лише якщо вони готові відповідально ставитися до своїх обов’язків.
«Я знаю, що в нас є сім сов, от у цьому вольєрі мешкають двоє, а в цьому – четверо єнотів полоскунів. Особисто знайома з кожною тваринкою нашого зоопарку, мій робочий день звично починається із обходу території», – розповідає пані Людмила і відразу показує на клітки, про які говорить.
«Радіємо, що закінчився карантин і можемо знову приймати відвідувачів. За ці два місяці карантину встигли і порадіти, що звірі трохи відпочили від людей, і засумувати. Помітно було, що тваринам бракує відвідувачів і вони сумують. Цінуємо зараз навіть ту невелику кількість відвідувачів, тваринкам потрібне також спілкування», – усміхається директорка зоопарку Людмила Денисенко.