Доки у суспільстві тривають дискусії на предмет актуальності святкової дати, більша половина жіноцтва щороку таки відзначає 8-ме березня з усіма його традиціями.
Не є винятком і сільські жінки-трудівниці, які заслуговують особливої уваги, любові і турботи від чоловічої половини людства. Адже на плечі жінки-селянки покладена сила-силенна обов’язків: і дітей доглянути, і їсти зготувати, і попрати, і в оселі прибрати… А багатьом, як от Марії Вахарик із Піщаного, — ще й чоловічу роботу зробити, пише Полісся.
Марія Михайлівна у свої 75 — працьовита, дбайлива господиня, яка не може жити без роботи жодної хвилини. “Відпочинок — то не для мене, я — воєнна баба”, — жартує спрацьована жінка, — хіба що перепочину 8 березня”.
Уже більше десяти років минуло відтоді, як пані Марія залишилась без чоловіка. Проте у господарстві майже без сторонньої допомоги продовжує тримати двох биків, корову, коня, трьох свиней, численне птаство. А ще невтомні руки селянки обробляють цілий гектар землі. Невгамовна ґаздиня вирощує картоплю, кукурудзу, буряки та різні зернові культури. А земельку обробляє “сірим у гречку” коником.
Щоправда, кілька років тому Марія Михайлівна хотіла навчитися керувати трактором і отримати посвідчення тракториста. “І якби не глузування з цього приводу моїх дітей, таки б домоглася свого, — усміхається бабуся. — Однак вже надто почали мене брати на кпини. Зрештою я здалася… Хоча, якби була трохи молодша, пішла б на навчання попри їхній осуд. А так допомогла придбати трактори і синові, і зятеві”.
Важка праця, брак поваги та певною мірою нестача любові загартували і без того міцний характер жінки. “Та, на жаль, найстрашніше, що довелось пережити, — з болем зітхає жінка — смерть двох синів”.
Нині своєю бурхливою енергетикою Марія Михайлівна заряджає дітей та семеро онуків, котрі, як і їхня найрідніша, тягнуться до праці.
“Утім напередодні свята усього жіноцтва, — каже пані Марія, — хочу усім жінкам нагадати, попри палкі дискусії про рівність чоловіків і жінок, варто пам’ятати давню мудрість: “Чоловік за один кут хату тримає, а жінка — за три!”
Леся Мінібаєва, село Піщане
