Лучанка Наталія Омельчук, яка живе із серцем індійця Раві, пообіцяла батькам свого донора, що вони будуть гордитися нею та своїм сином. Одна з кращих ініціатив — створити українську збірну з футболу і грати самій.
Про це вона розповіла у коментарі інтернет-виданню «Волинь24».
«Я живу за себе і за нього , – каже Наталя Омельчук, – просто мушу це життя прожити за нас двох: за себе і за індійського хлопця, серце якого б’ється в моїх грудях».
«Всевишній вирішив, що саме я буду продовжувати життя Раві, а він продовжить моє», – наголошує дівчина.
Життя лучанки із пересадженим серцем після трансплантації, звісно, дуже змінилось.
Тепер у неї є дві родини: індійська та українська. Дівчина вшановує індійські свята як і наші.
«Я не просто вдячна, а глибоко шаную традиції і весь індійський народ, який готовий дарувати органи своїх рідних після смерті. Віддати зовсім чужим людям для врятування їх життя!» – підвищує голос співрозмовниця.
Наталка розповідає, що після того, як отримала другий шанс на життя, зіштовхнулась з проблемами української трансплантації та забезпечення ліками таких пацієнтів як вона.
«Я не змогла стояти осторонь і закривати очі на все, що відбувається. Всі запрошення журналістів на телевізійні зйомки розцінюю, як можливість висвітлити проблему пересадок в Україні.
І після однієї з таких телепередач голова ГО Національного руху «За трансплантацію» Юрій Андреєв запропонував мені вступити в організацію і стати його заступником», – зізнається дівчина.
«Не можу просто насолоджуватись своїм життям і мовчки спостерігати, як помирають українці, яким потрібна пересадка органів уже», – додає вона.
Лучанка пообіцяла батькам Раві, що вони гордитимуться нею і своїм сином. Одна з кращих ініціатив, яку вбачає, – це створення української збірної з футболу пацієнтів після трансплантації.
«Ми об’єднались. Є команда, і плануємо взяти участь у міжнародному чемпіонаті з футболу. Всі наші спортсмени гратимуть і за себе, і за того, чиї органи їм врятували життя», – ділиться дівчина із інтернет-виданням «Волинь24» своїми планами.
Цьогоріч у липні ГО Національний рух «За трансплантацію» підписав Меморандум із білоруською організацією «Донорство. Диализ. Трансплантация.», аби у співпраці проводити спільні заходи для популяризації донорства, конференції, з’їзди, семінари для лікарів та багато інших цікавих заходів.
Для України, де трансплантація майже відсутня – це дуже гарний шанс показати, що пересадка органів життєво необхідна.
Це не лише популяризація донорства. Це ще й заклик до української влади, що пацієнти після трансплантації не просто живуть, а повноцінно живуть.
«Ми орендуємо поле для футболу, купили форму, м’ячі. Тренуємося! Повноцінна команда. І свого «Бекхема» маємо, – радіє Наталка. – На перше тренування навіть метелик до нас прилетів. Це хороший знак! Віримо! Змагання відбудуться незабаром із 4 по 6 жовтня у місті Брест.
Проте, аби поїхати в Білорусь і гідно представитися, просимо вашої допомоги! Усіх, хто небайдужий і вірить у нас! Обіцяємо прикласти максимум зусиль і привезти перемогу для вас!» – просить дівчина.
Номер рахунку:
5168745322141380 (Юрій Андреєв з поміткою на футбол).
Нагадаємо, 22-річний Раві, який працював в індійській страховій компанії, у 2017 році потрапив у ДТП. Дуже вдарився головою. Лікарі констатували смерть.
Батьки, довідавшись, що сина, який потрапив в аварію, спасти неможливо, дали згоду, щоб серце, печінку, нирки, підшлункову залозу та рогівку очей постраждалого використали для допомоги важкохворим людям. Завдяки цьому й було врятовано нашу землячку Наталію Омельчук.
Наприкінці червня Наталія Омельчук стала героїнею програми «Стосується кожного». Передача вийшла в ефір на початку серпня. Лучанці організували зустріч у студії з батьками донора Наталки та його рідним братом.
Фото з архіву ГО Національний рух «За трансплантацію»
