Кіборг Донецького аеропорту Василь Шумик віддав нирку своєму єдиному синові.
Родинну операцію з трансплантації нирки успішно провели у Ковельській центральній районній лікарні, пише газета Волинь.
У січні 2018–го кіборг Василь Шумик, з яким ми зустрілися у його рідному селі Ворокомле Камінь–Каширського району, казав: «Я вижив у тому пеклі. На щастя чи на жаль». І тоді оте гірке «на жаль» було небезпідставне. Адже після трьох контузій у пекельних боях учасник АТО не мав ніякої групи інвалідності: для цього потрібно було пройти обстеження, а у військовому госпіталі міста Луцька, як йому говорили, — черга. «Я розумію, що зверху є негласна вказівка не давати таким, як я, групи інвалідності, бо це ж державні кошти. А що мені робити? Я вже не знаю, куди мені звертатися…» — запитував у розпачі.
Тодішній голова Волинської облдержадміністрації Олександр Савченко побував у селі Ворокомле, поспілкувався з кіборгом. І таки прискорили й обстеження, і процес отримання необхідних документів для оформлення гарантованих державою пільг.
Василь Шумик врешті–решт одержав групу інвалідності, достойну пенсію. Військовий вижив у пеклі, яким були бої за Донецький аеропорт, і через п’ять років він віддав нирку своєму синові Олександру.
До речі, після здачі необхідних аналізів, стало ясно, що донорами можуть бути і мама, і тато. Василь по–чоловічому благородно вчинив і сказав дружині Оксані, що він піде на родинну операцію — мовляв, якщо його нирки добрі, то одна з них має порятувати дитину.
Операцію з трансплантації провели 30 січня 2020–го у Ковельській центральній районній лікарні. Дні народження батько і син відзначали в палаті: 3–го лютого Василеві Шумику виповнилося 42 роки, а 7–го Сашкові було двадцять. І хоч зараз син проходить непростий період реабілітації, який потребує чималих коштів на ліки для запобігання відторгненню трансплантованої нирки, батьки втішені, що їхня дитина уже може мріяти про майбутнє.
А ще Василь і Оксана Шумики, які розлучилися п’ятнадцять років тому, після всього пережитого, як висловився чоловік, зійшлися. Одного разу, уже після операції, син сказав мамі: «Нехай тато живе з нами». І жінка відповіла, що вона не буде проти…
Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.
